Досвід Придністров’я невтішний для мешканців Донбасу – експерт

Території, тимчасово підконтрольні так званим угрупованням «ДНР» і «ЛНР» дехто з експертів порівнює із Придністров’ям – утворенням, яке на заході межує з Молдовою по річці Дністер, на сході – з Україною, незалежність якого була проголошена в 1991 році, але досі воно так і не визнане іншими державами. Дехто вважає, що саме участь «другого Придністров’я» чекає на райони Донбасу, де в неділю пройшли псевдовибори у так званих «ДНР» і «ЛНР». Чому саме такі порівняння виникають і чи мають вони підстави? Експерт з питань Придністров’я з молдовської редакції Радіо Свобода Раду Беня прокоментував цю ситуацію.

– Це легко пояснити. Стільки років пройшло з моменту створення Придністров’я, яке ще досі де-юре є частиною Республіки Молдова, але жодна з держав світу Придністров’я не визнала. Як ми бачимо, Росія також не збирається, це ми бачимо з її заяв, визнавати «ДНР» та «ЛНР».

Москва каже, що визнає територіальну цілісність Республіки Молдова. Про це вона чітко заявляє на переговорах з врегулювання Придністровського конфлікту. Але, незважаючи на це, вона всіляко підтримує цей сепаратистський регіон. Туди йдуть колосальні субсидії, прямі та непрямі. Прямі, можливо, не такі вже й великі, але непрямі – через електроенергію – щорічно на 600 мільйонів доларів такому маленькому регіону; газ, знову ж таки, борги за газ зросли до 4 мільярдів доларів, Придністров’я платить за газ у 5 разів менше ніж правий берег Дністра, підприємства удвічі менше, ніж закупівельна ціна. Це колосальна допомога цьому регіону. І звичайно Придністров’я фактично виживає завдяки Росії. Але Росія не збирається визнати цей регіон. У Придністров’я навіть є почуття образи на Росію, що мовляв, ось Абхазію та Південну Осетію визнали, а нас – ні, Крим анексували – а Придністров’я не збираються.

– Тобто вони хотіли би, щоб їх також анексували?

– Звичайно. Але, як кажуть багато аналітиків і в Кишиневі, і на Заході, насправді Москві не вигідно визнавати Придністров’я. По-перше немає прямого кордону. Далі Придністров’я є таким собі важелем тиску на Молдову, яка обрала для себе пріоритетним вектором напрямку Європейський союз, європейський напрямок. Тобто через цей важіль Москва може натиснути на Молдову.

Це можуть бути ті ж самі газові борги, які через Придністров’я переносяться на Молдову, хоча Молдова не використовує цей газ, його використовує лівий берег Дністра. І багато інших аспектів. Тому, гадаю, якщо говорити про паралелі, то якщо Москва не збирається визнавати «ДНР» і «ЛНР», то, можливо, вона надіється за допомогою цього вогнища нестабільності впливати на Україну і на її зовнішню політику, а також на внутрішньо політичний вектор.

А про ситуацію в Придністров’ї колись дуже пластично сказав один із колишніх чільних тамтешніх урядовців, колишній міністр закордонних справ. Він сказав приблизно так, що у той час, коли голова Придністров’я (мається на увазі керівництво Придністров’я), дивиться на Москву, ноги Придністров’я, втікають у цілком протилежний бік, на Захід. Тому що 70 відсотків обороту зовнішньої торгівлі регіону орієнтується на Молдову і на Євросоюз. Це в той час, коли на офіційному рівні задекларовано східний напрямок, інтеграція з Росією та євразійський простір. Це вже про щось говорить.

– Отже їх не влаштовує ця ситуація? Ті «ноги», які втікають в інший бік, їх це не влаштовує?

– В позитивному розумінні слова, вони опортуністи. Вони завжди йдуть туди, де краще. Звичайно, ринок ЄС величезний. Там їм надаються преференції в одній низці з молдовськими підприємствами. Вони, звичайно, повинні бути зареєстровані в Кишиневі, щоб могти реалізувати зовнішньоекономічну діяльність. Ось завдяки цьому вони і отримують європейські преференції без податку, або з податком мінімальним вони можуть експортувати свої вироби на європейський ринок збуту. Звичайно, це дуже привабливо, бо досі, скажімо, ті ж санкції які, Росія ввела стосовно молдовських виробів, сьогодні усі головні позиції товарообміну між Молдовою та Росією, це фрукти та овочі, м’ясо та ще 19 категорій продукції потрапило або під ембарго, або на них встановили податок. Вони стосуються і придністровських товарів. І ось досі у Придністров’ї про це мовчать, але вони також потрапили під санкції Росії. Тобто Росія ввела санкції проти Молдови, влітку на фрукти та овочі, потім на м’ясо, плюс від вересня скасувала безподатковий режим на 19 видів молдовської продукції і придністровські економічні агенти, які для Росії є офіційно частиною Республіки Молдова, вони також потрапляють під це ембарго Росії та під її податки.

– Якось нелогічно це все…

– Абсолютно. З одного боку Росія надає повну підтримку регіону. На економічному, національному, культурному рівні. А з другого боку вони також підпадають під санкції Росії. І досі ця проблема не вирішена. У Тирасполі про це часто повторюють, що ось-ось вже знайдеться якийсь механізм, поки його ще немає, але... З другого боку, більшість продукції все таки йде до ЄС. Можливо також через цю причину.

– Із того досвіду, який має Придністров’я, з того, що Ви нам розповіли, які моменти потрібно враховувати мешканцям тих українських територій на Донбасі, які в неділю ходили голосувати за «ДНР» і «ЛНР» і які думають, що їм не потрібна Україна, що вони можуть бути самодостатніми, не дивлячись на те, що їх ніхто не визнає. Що їм потрібно взяти до уваги з досвіду Придністров’я і його мешканців?

– По-перше, Придністров’я так і не відбулося в економічному плані, на жаль. На жаль, бо це величезна людська трагедія, тому що багато людей залишаються просто в нужденному стані досі після стількох років, після таких великих сподівань на те, що цей маленький регіон стане другою Швейцарією Європи, як обіцяли на початку місцеві лідери, які всі є громадянами Російської Федерації. По-друге, те, що Придністров’я не визнали, це знімає будь-яку відповідальність міжнародного моніторингу з лідерів цієї території. Мається на увазі судова система, правоохоронні органи. Багато людей, з якими я спілкувався, особливо правоохоронці звертають увагу на цей момент, що юстиції як такої, судової системи у Придністров’ї немає. Люди почуваються через це абсолютно незахищеними.

– А який прожитковий мінімум у Придністров’ї?

– Наскільки я знаю, він дуже низький. Це десь в районі 100 доларів, 110, десь так само і пенсія.

– А подорожувати люди з Придністров’я можуть практично лише в Росію і назад?

– Ні, ні. Тут до всього ще й проблема визнання документів для виїзду за кордон. Тобто люди із Придністров’я не можуть подорожувати за кордон зі своїм так званим придністровським паспортом, який ніхто не визнає. Вони мали би мати або громадянство Росії, або Молдови, або України, або Болгарії чи Румунії. Інколи люди мають по 3, 4, 5 паспортів. В залежності від напрямку, куди вони їдуть.

Існують також дуже великі проблеми з визнанням документів про закінчення навчання, атестатів. Тобто проблема з важливими речами, які є повсякденними у житті пересічного громадянина. Тобто, я вважаю, що практично усі надії, мрії, які можливо зараз пов’язують люди на сході України з тим, що на них чекає нове життя, досвід Придністров’я показує, що це на жаль не так.